Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках
В когось надія, а в кого — страх.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Стали батьками доньки й сини
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні
За тихі ночі — віддали дні.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре, там і колись.
Там, де без поту і там, де без сліз.
Тільки не було в тому мети —
Я так не можу, а як зможеш ти?!
Гілля калин похилилося.
Мама, не тим ми молилися!
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей…